Про культуру спілкування та формування системи цінностей у дітей

Закінчивши педагогічний університет, пропрацювавши декілька років у школі, а потім у вищій школі в контексті методики виховного процесу, я досить чітко на сьогодні уявляю собі завдання, які ставить перед навчально-виховним процесом міністерство освіти – формування всебічно розвинутої, гармонійної особистості, навчальні та виховні програми перенасичені інформацією, яку повинен опанувати учень сучасної школи, тематика виховних заходів – веселково строката… Дітей вчать і виховують, виховують і вчать, інформаційне поле постійно розширюється, твіттери, фейсбуки, інстаграми і контакти складають сенс їх життя, починаючи вже з молодшої школи діти перебувають у ілюзорному неіснуючому світі, простір якого наповнений нібито людьми, з якими ти нібито спілкуєшся, але, насправді подібне спілкування давно втратило, навіть, суто психологічні характеристики. У соціальній психології явище спілкування є одним з найважливіших, позаяк породжує такі феномени, як обмін інформацією, сприймання людьми один одного, керівництво й лідерство, згуртованість і конфліктність, симпатія і антипатія тощо. Вітчизняна психологічна наука має давні традиції щодо дослідження категорії «спілкування» та виявлення її специфічно-психологічного аспекту. Передусім принциповим є питання взаємозв'язку спілкування й діяльності.

Виходячи із ідеї єдності спілкування й діяльності (Б. Ананьев, О. Леонтьев, С. Рубінштейн та ін.), під спілкуванням розуміється реальність людських стосунків, яка передбачає будь-які форми спільної діяльності людей. Тобто будь-які форми спілкування належать до специфічних форм спільної діяльності. До того ж люди не просто спілкуються в ході виконання ними певних функцій, але вони завжди спілкуються під час відповідної діяльності. Отож спілкується завжди діяльна людина. Г. Андреева вважає, що доцільним є найширше розуміння зв'язку діяльності і спілкування, коли спілкування розглядається і як аспект спільної діяльності (оскільки сама діяльність не лише праця, а й спілкування в процесі праці), і як її своєрідний дериват (від лат. derivatus — відведений, derivo — відводжу, утворюю: похідне від чогось первинного). Іншими словами, спілкування доцільно розглядати у двох планах: як аспект спільної діяльності і як її продукт (В. Слободчиков, Є. Ісаєв). Водночас діяльність за допомогою спілкування не просто організовується, але й збагачується, в ній виникають нові зв'язки і стосунки між людьми. На думку Г. Андреєвої, таке широке розуміння зв'язку спілкування й діяльності відповідає розумінню самого спілкування як важливої умови привласнення індивідом досягнень історичного розвитку людства, чи то на мікрорівні, у безпосередньому оточенні, чи на макрорівні, у всій системі соціальних зв'язків. Це що до спілкування. Може дехто скаже про те, що без комп′ютерізації натепер не обійтись – я згодна з цим, але не потрібно плутати комунікацію і обмін інформацією, з процесом спілкування, про який говорилось раніше.

Існує ще одне питання, яке потребує контролю з боку батьків, стосовно впливу середовища спілкування вашої дитини в межах культурних тенденцій нашого не зовсім здорового соціуму з викривленою системою цінностей. Мова піде ось про що. Досить недавно мені довелось допомагати у створенні позакласного виховного заходу для учнів старшої школи, приуроченого Міжнародному жіночому дню. Прийшовши на репетицію, послухавши побажання та бачення самих підлітків про власний захід, який вони готують по-перше, для дівчат свого класу, для педагогічного колективу жіночого складу повної картини свята я так собі і не уявила, пропонувались якісь там вірші, які кочують з покоління в покоління, сценічні постановки і пісні…нічого нового, школярів самих не надихала подібна презентація заходу. І ось таки, було знайдене «креативне» рішення, яке привело в захоплення дітей – було запропоноване інсценування виступу гурту «Казаки» під фонограму, хлопці класу один поперед одним демонстрували те, як вони можуть копіювати рухи, міміку, жести, спочатку я думала, що це просто прикол, але коли дівчата класу також погодились з думкою про те, що це саме те, що потрібно, адже це модно, хлопці на підборах та колготах заполонили ефірний простір і вважаються специфічним брендом, мені стало ніяково.

Давайте поміркуємо з приводу даною ситуації. Справді, заборонити дітям користуватись соцмережами не можливо, заборонити «Казаків» не в компетенції нас з вами, тому що, нажаль, їх підтримують «звідти з гори» такі самі збоченці, які мають, по – перше, фінансову змогу нав′язати свою вже безкінечно розбещену фантазію і подавати це «під соусом» популярної групи, поряд з подібними іншими, яку в широкому вжитку слухає молодь. Отже, з чим ми в решті решт зіткнулись…Нашим дітям вже не цікаве живе здорове спілкування, і спостерігається якесь виродження системи цінностей, нажаль. А насправді, найважливішою причиною тому є відсутність нормального спілкування в сім′ї . Звичайно, досить зручно перекласти відповідальність за спілкування з дитиною на «світ неіснуючий» у соціальних мережах, який затягує та міцно тримає. Потрібно проаналізувати ще ось що, а яке спілкування бачать діти в родині, чи свої соціальні ролі виконують батьки, батько є захистом, другом, людиною, яка несе матеріальну відповідальність за родину, взірцем мужності, чи людиною, чиє місце якесь посереднє – і не мама і не тато, і мама, яка весь час на роботі, за кермом автомобілю, у гонитві за фінансовою стабільністю, яку чоловік і діти досить часто просто бояться як авторитарну особу, яка не виконує своїх, суто жіночих функцій.

В нашій країні, нажаль, спостерігається панування такої думки, що такі девіації, як наприклад, приналежність до сексуальних меншин та метросексуальної культури, заміщення чоловічих ролей жіночими і навпаки, стають нормою, нормальні, здорові гетеросексуальні стосунки між чоловічою і жіночою статтю, у взаємодії яких лежить основа подовження роду, основа здорового фізично та морально суспільства знецінюються разом із системою цінностей. З даними питаннями не завжди може розібратись доросла людина, а ось коли діти для привітання з 8м березня на виховному заході за найкращу ідею вважають інсценізацію «Казаків» , то шановні батьки, давайте більше приділяти уваги формуванню системи цінностей у дітей і культури спілкування у більш широкому сенсі, тому що ні хто не може застрахувати себе від того, що коли ваш син чи донька приведе з вами знайомитись свою «другу половинку» нею опиниться людина однієї статі з вашою дитиною, а в «айфоні» буде жити віртуальний ваш онук чи онука.

 Автор: Тамара Іонова, психолог-педагог